навіженість
НАВІЖЕ́НІСТЬ, ності, ж.
Стан за знач. навіже́ний 2, 3.
Я говорив до нього як до хворого, боячись чимсь не догодити й викликати новий напад навіженості (Ю. Смолич);
Провидіння, воліючи остерегти її від самої себе, привело її до Стецька, щоб вона зазирнула собі всередину, угледівши свою навіженість (Е. Андієвська);
Вона бачила його навіженість і розгубленість і теж сповнювалась бентежності (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)