навіки-віків
НАВІ́КИ-ВІКІ́В, присл.
Те саме, що наві́ки 1.
Всім їм тепер кінець. Батурин треба безборонним лишити навіки-віків (Б. Лепкий);
Перед ним уставала в усій красі мечеть, яка мала прославити навіки-віків діяння великого султана Османа Другого (С. Тельнюк);
Змайстрували воза та й запрягли в нього Манюню навіки-віків... (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)