навіщо
НАВІ́ЩО, присл.
1. Для чого або з якою метою.
На уроці анатомії вчитель питає: – Скажіть, діти, навіщо людині зуби.? Всі мовчать. Тут підводиться одна дівчина і каже: – Ще для того, щоб боліти (народний жарт);
– Кажи скоріш, навіщо ти мене покликала сюди? Мені ніколи (М. Хвильовий);
Такий був радий, що навіть не подумав, куди й навіщо везе його Ситник (П. Загребельний);
// Чому, з якої причини.
– Степане, навіщо ти таку негарну жінку вибрав.? – Люди добрі! Якби вам мої очі, то вона вам сонцем світила б (народний жарт);
Навіщо, навіщо це сталося? Навіщо він вистрелив їй у спину двома розривними підряд? (О. Гончар);
Він говорив правду, але я все ще не знав : навіщо? (І. Росоховатський);
Навіщо я слухаю цей балаган, навіщо читаю газети, навіщо дивлюся всю цю чортівню, якщо можна слухати музику Паганіні?! (Л. Костенко).
2. Уживається як сполучне слово в підрядних реченнях причини та мети.
Вона тепер знала, навіщо батько шукав хреста в неї на грудях (М. Коцюбинський);
Він почекає, поки Галя не скаже, навіщо вона його кличе (І. Багмут);
Ярка була здивована, не могла зрозуміти, навіщо такий експеримент (Ю. Винничук);
Я не знаю, навіщо мені був потрібен цей відступ (Ю. Андрухович).
(1) Наві́що і прові́що – невідомо для чого.
– Потурати йому, – заклекотіли які заможні, – щоб то своє віддати навіщо і провіщо, а далі й ходи за своїм добром (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)