навіюваний
НАВІ́ЮВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до наві́ювати 2–5.
Смирення, навіюване з покоління в покоління, вирвалося назовні повною і безмежною вседозволеністю (з навч. літ.);
Недалекоглядні технологи провокують своїх хазяїв, тобто олігархів на створення криз. Ці добре навіювані ідеї олігархи запроваджують у життя, внаслідок чого країна втрачає як у міжнародному, так і у внутрішньому іміджі (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)