навіювання
НАВІ́ЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. наві́ювати 3, 4.
Тій же задачі імпресіоністичного навіювання служить і тонкий, не чуваної доти музичності, вірш Тичини (М. Зеров);
Нищення української культури політичні гіпнотизери вперто називали боротьбою за українську культуру, і це пропагандистське навіювання багатьох позбавляло розуму й волі, давало немалі плоди (І. Дзюба);
Про всяк випадок я зробив йому легке навіювання, спрямувавши його думки в потрібне русло (О. Авраменко);
У випадку з операцією без наркозу під впливом навіювання організм хворої виділяв ендорфіни (з наук. літ.);
Бехтерев твердив, що основою навіювання є неусвідомлюване людиною привнесення побічної ідеї (з наук.-попул. літ.);
Навіювання передбачає некритичне сприймання висловлених кимось думок (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)