навіяння
НАВІ́ЯННЯ, я, с.
Дія за знач. наві́яти 3, 4.
Так само шляхом навіяння, тобто впливом на центральну нервову систему, без подразнення нервів шкіри, можна досягти змін у хімічному складі тканин шкіри (з наук.-попул. літ.);
// Те, що хтось засвоїв, перейняв і т. ін. під впливом кого-, чого-небудь.
Вона йшла покірно, неначе під навіянням його глибоких чорних очей (Л. Смілянський);
У вас, мабуть, якісь особливі здібності. Ви самі казали, за допомогою гіпнозу, навіяння, чи як воно там... (В. Нестайко);
Думка про заїзд дорогою до дяка прийшла до неї пізніше, можливо, також не без Хлопцевого навіяння (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)