навіяння
НАВІ́ЯННЯ, я, с. Дія за знач. наві́яти 3, 4.
Так само шляхом навіяння, тобто впливом, на центральну нервову систему, без подразнення нервів шкіри, можна досягти змін у хімічному складі тканин шкіри (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 18);
// Те, що хтось засвоїв, перейняв і т. ін. під впливом кого-, чого-небудь.
[Яніна:] От звідки те навіяння в Сергія, про яке ви говорите (Сміл., Черв. троянда, 1955, 31).
Словник української мови (СУМ-11)