нав'ючений

НАВ'Ю́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до нав'ю́чити.

– Вони сидять тут, а чоловік прийшов нав'ючений за трьох! – докірливо сказала партизанам господиня (П. Автомонов);

Тисячі вершників, ведучи запасних коней, нав'ючених зброєю та припасами, вкрили засніжений степ (В. Малик);

Трактори тягли від скирт широкі дощаті сани, нав'ючені соломою (В. Дрозд);

Тим часом жовніри, нав'ючені селянським майном, пригнали на майдан новий гурт жінок, дітей та чоловіків (В. Чемерис);

// у знач. прикм.

Наблизився [Вася Багіров] до нав'юченого коня командира роти, поклав руку на гриву (О. Гончар);

По тому мосту проходив саме великий караван нав'ючених мулів та коней (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Словник української мови (СУМ-20)