нав'ючений
НАВ'Ю́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до нав'ю́чити.
– Вони сидять тут, а чоловік прийшов нав'ючений за трьох! – докірливо сказала партизанам господиня (П. Автомонов);
Тисячі вершників, ведучи запасних коней, нав'ючених зброєю та припасами, вкрили засніжений степ (В. Малик);
Трактори тягли від скирт широкі дощаті сани, нав'ючені соломою (В. Дрозд);
Тим часом жовніри, нав'ючені селянським майном, пригнали на майдан новий гурт жінок, дітей та чоловіків (В. Чемерис);
// у знач. прикм.
Наблизився [Вася Багіров] до нав'юченого коня командира роти, поклав руку на гриву (О. Гончар);
По тому мосту проходив саме великий караван нав'ючених мулів та коней (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нав'ючений — нав'ю́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- нав'ючений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нав'ючити. Великий тлумачний словник сучасної мови