нагай
НАГА́Й, я, ч.
Батіг із сплетених ремінців з коротким пужалном.
На голові [економа] ярусний, синій картуз із ремінцем, на руці довгий, зложений удвоє нагай (В. Винниченко);
Сів [Каретников] на коня, оперезав його нагаєм (Ю. Яновський);
Двоє хлопців на конях гнали череду на пастівень, нагаями стріляли над куцорогими головами (Є. Пашковський);
// Удар таким батогом.
Джон вмер під нагаєм полісмена (М. Бажан);
Досталось і йому, Ониськові, двадцять п'ять нагаїв, вліпили панські посіпаки (І. Цюпа);
* Образно. Народ росте і множиться, і діє Без ваших нагаїв і палаша. Під сонцем вічності древніє й молодіє Його жорстока й лагідна душа (В. Симоненко);
– Ох і заробиш ти нагаїв! – пообіцяв Кирик (М. Малиновська);
За ламання клятви дістанете п'ятдесят нагаїв на площі (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)