нагайка
НАГА́ЙКА¹, и, ж.
Те саме, що нага́й.
Лайка не нагайка – на плечах не лежить (приказка);
Він сильно оперезав нагайкою коня, і кінь поскакав по невеличкій рівнині (В. Гжицький);
Вася передав йому свою польову сумку з ротними списками, коня і товсту плетену нагайку (О. Гончар);
Його обліпили коні й люди, і хоч як періщили їх нагайками козаки з варти, але не могли нічого вдіяти (Ю. Мушкетик);
Стояв біля чагарнику, теребив у руках нагайку, не знаходячи собі місця (В. Шкляр);
Раптом ляснули нагайки, і пустились коні вскач (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).
НАГА́ЙКА² див. нага́йці.
Словник української мови (СУМ-20)