Значення в інших словниках
-
нагайка —
нага́йка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
нагайка —
[нагайка] -йкие, д. і м. -йц'і, р. мн. -йок
Орфоепічний словник української мови
-
нагайка —
-и, ж. Те саме, що нагай.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
нагайка —
НАГА́ЙКА¹, и, ж. Те саме, що нага́й. Лайка не нагайка – на плечах не лежить (приказка); Він сильно оперезав нагайкою коня, і кінь поскакав по невеличкій рівнині (В.
Словник української мови у 20 томах
-
нагайка —
узя́ти в нагаї́ (в нага́йки) кого. Побити, покарати кого-небудь. Митрофана Лизю теж узяли в нагаї. Та старий чоловік тільки до шостого удару витримав (Іван Ле); Кінні козаки, тісним колом охопивши арештованих, погнали їх у напрямку Лук’янівки.
Фразеологічний словник української мови
-
нагайка —
КАНЧУ́К (батіг із сплетених ременів з коротким пужалном), НАГА́Й, НАГА́ЙКА, ТРІПА́ЧКА розм.; ТРІЙЧА́ТКА розм. (з трьома хвостами); ДРОТЯ́НКА (з дроту). Він оперезав коня канчуком, і кінь враз вихопився вчвал (Л.
Словник синонімів української мови
-
нагайка —
НАГА́ЙКА, и, ж. Те саме, що нага́й. Зараз Юруш взяв нагайку в руки й погнав слуг, наймитів та чорних невільників на роботу в поле (Н.-Лев., III, 1956, 296); Вася передав йому свою польову сумку з ротними списками, коня і товсту плетену нагайку (Гончар, III, 1959, 307).
Словник української мови в 11 томах
-
нагайка —
Нагайка, -ки ж. = нагай. Коваль ізробив дротяну нагайку. Рудч. Ск. І. 60. ум. нагаєчка. Шумить-гуде нагаєчка коло мого тіла. Чуб. V. 128.
Словник української мови Грінченка