нагай
НАГА́Й, я, ч. Батіг із сплетених ремінців з коротким пужалном.
У неділю пораненьку У всі дзвони дзвонять, Економи з нагаями На панщину гонять (Укр.. думи.., 1955. 226);
Він вихопив з-за пояса нагай і розмахнувся, щоб ударити Баранину по обличчю (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 31);
*Образно. Панська конституція — нагаї і податки. Радянська Конституція — радість і достатки (Укр.. присл.., 1955, 396);
*У порівн. Його слова, мов нагаєм, ошпарили довготелесого Кнобельсдорфа (Ю. Бедзик, Полки..,1959, 70).
◊ Бра́ти (взя́ти) в нага́ї — сильно бити нагаями.
Митрофана Лизю теж узяли в нагаї. Та старий чоловік тільки до шостого удару витримав (Ле, Ю. Кудря, 1956. 9).
Словник української мови (СУМ-11)