нагибати
НАГИ́БАТИ, аю, аєш, док., кого, що, діал.
Знайти, відшукати.
– Моїй дочці ти не рівня. Набери торбу сухарів, так як той Макуйло, що з'ївши дві торби всилу за третьою таку злиденну, як сам, нагибав! (Ганна Барвінок);
Знайшов [Архип] ключа, одімкнув комору, нагибав у скрині глечик із медом і впорав його мало не ввесь (С. Васильченко);
Сторожа могла тут нагибати його в першу-ліпшу хвилину (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)