нагибати
НАГИ́БАТИ, аю, аеш, док., перех., діал. Знайти.
Знайшов [Архип] ключа, одімкнув комору, нагибав у скрині глечик із медом і впорав його мало не ввесь (Вас., II, 1959, 467);
Сторожа могла тут називати його в першу-ліпшу хвилину (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 346).
Словник української мови (СУМ-11)