нагомоніти

НАГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм.

1. чого і без прям. дод. Наговорити, повідомити багато чого-небудь.

Прокинеться – питає, як спалось, сяде до столу – подає їй те, подає друге, подає третє і знов питається, чи до смаку матері, чи сита мати. Та й дітям встигла нагомоніти про бабцю Людомилу (Д. Міщенко);

// Наробити багато гомону, погомоніти досхочу.

Бувало в темну, найтемнішу ніч .. увійдуть у школу: книжки набік, – гомін, сміх, співи. З'явиться скрипка, – танки... Нашумлять, нагомонять і знову в темряву одлинуть (С. Васильченко).

2. на кого. Накричати на кого-небудь, вилаяти когось.

Дід Танасій не без того, щоб коли не нагомонів на його, часом і за чуба скубне, а за очі хвалить хлопця (С. Васильченко).

◇ (1) Нагомоні́ти по́вну ха́ту – те саме, що Наговори́ти (нащебета́ти, накрича́ти і т. ін.) по́вну ха́ту (по́вні ву́ха) (див. нагово́рювати).

[Кость:] Приведе [мати] в школу, роздіне, нагріє, піде учителю нагомонить повну хату (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. нагомоніти — нагомоні́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. нагомоніти — -ню, -ниш, док., розм. 1》 перех. Розповісти, повідомити багато чого-небудь. 2》 неперех., на кого. Накричати на кого-небудь, вилаяти когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нагомоніти — НАГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм. 1. перех. Розповісти, повідомити багато чого-небудь. ◊ Нагомоні́ти по́вну ха́ту — те саме, що Наговори́ти по́вну ха́ту (по́вні ву́ха) ( див. нагово́рювати).  Словник української мови в 11 томах
4. нагомоніти — Нагомоніти, -ню́, -ниш гл. 1) Наговорить много. Нагомонів стільки, що і в три мішки не забереш. Часто въ значеніи: нашумѣть, накричать. 2) — на ко́го. Накричать на кого. Нагомонів добре на свою жінку. Драг. 111.  Словник української мови Грінченка