нагомоніти
НАГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм.
1. перех. Розповісти, повідомити багато чого-небудь.
◊ Нагомоні́ти по́вну ха́ту — те саме, що Наговори́ти по́вну ха́ту (по́вні ву́ха) ( див. нагово́рювати).
[Кость:] Приведе [мати] в школу, роздіне, нагріє, піде учителю нагомонить повну хату (Вас., III, 1960, 171).
2. неперех., на кого. Накричати на кого-небудь, вилаяти когось.
Дід Танасій не без того, щоб коли не нагомонів на його, часом і за чуба скубне, а за очі хвалить хлопця (Вас., І, 1959, 268).
Словник української мови (СУМ-11)