нагомоніти
НАГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм.
1. перех. Розповісти, повідомити багато чого-небудь.
◊ Нагомоні́ти по́вну ха́ту — те саме, що Наговори́ти по́вну ха́ту (по́вні ву́ха) ( див. нагово́рювати).
[Кость:] Приведе [мати] в школу, роздіне, нагріє, піде учителю нагомонить повну хату (Вас., III, 1960, 171).
2. неперех., на кого. Накричати на кого-небудь, вилаяти когось.
Дід Танасій не без того, щоб коли не нагомонів на його, часом і за чуба скубне, а за очі хвалить хлопця (Вас., І, 1959, 268).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нагомоніти — нагомоні́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- нагомоніти — -ню, -ниш, док., розм. 1》 перех. Розповісти, повідомити багато чого-небудь. 2》 неперех., на кого. Накричати на кого-небудь, вилаяти когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нагомоніти — НАГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм. 1. чого і без прям. дод. Наговорити, повідомити багато чого-небудь. Прокинеться – питає, як спалось, сяде до столу – подає їй те, подає друге, подає третє і знов питається, чи до смаку матері, чи сита мати. Словник української мови у 20 томах
- нагомоніти — Нагомоніти, -ню́, -ниш гл. 1) Наговорить много. Нагомонів стільки, що і в три мішки не забереш. Часто въ значеніи: нашумѣть, накричать. 2) — на ко́го. Накричать на кого. Нагомонів добре на свою жінку. Драг. 111. Словник української мови Грінченка