нагомонітися
НАГОМОНІ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док., розм. Досхочу поговорити.
— Чого я там не бачила? Об чім ми там ще не нагомонілися? — одказала Параска і не пішла (Мирний, IV, 1955, 54);
*Образно. Опівночі дощ збив бурю. До світанку й сам, нагомонівшись з громовицями, втихомирився (Баш, Надія, 1960, 137).
Словник української мови (СУМ-11)