нагомонітися
НАГОМОНІ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док., розм.
Досхочу погомоніти.
Одного разу ми так залюбки нагомонілись (Ганна Барвінок);
– Чого я там не бачила? Об чім ми там ще не нагомонілися? – одказала Параска і не пішла (Панас Мирний);
* Образно. Опівночі дощ збив бурю. До світанку й сам, нагомонівшись з громовицями, втихомирився (Яків Баш).
Словник української мови (СУМ-20)