1. Словник української мови у 20 томах

нагомонітися

НАГОМОНІ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док., розм.

Досхочу погомоніти.

Одного разу ми так залюбки нагомонілись (Ганна Барвінок);

– Чого я там не бачила? Об чім ми там ще не нагомонілися? – одказала Параска і не пішла (Панас Мирний);

* Образно. Опівночі дощ збив бурю. До світанку й сам, нагомонівшись з громовицями, втихомирився (Яків Баш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагомонітися — нагомоні́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. нагомонітися — -нюся, -нишся, док., розм. Досхочу поговорити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нагомонітися — НАГОМОНІ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док., розм. Досхочу поговорити. — Чого я там не бачила? Об чім ми там ще не нагомонілися? — одказала Параска і не пішла (Мирний, IV, 1955, 54); *Образно. Опівночі дощ збив бурю. До світанку й сам, нагомонівшись з громовицями, втихомирився (Баш, Надія, 1960, 137). Словник української мови в 11 томах
  4. нагомонітися — Нагомоні́тися, -ню́ся, -ни́шся гл. Наговориться. Словник української мови Грінченка