нагорілий

НАГОРІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до нагорі́ти;

// у знач. прикм.

Нагорілий ґніт блиснув, зашкварчав, сиза іскорка стрільнула вгору і згасла... (Панас Мирний);

Гас у лампочці вигорів, і вона ледве блимала і чаділа нагорілим копотом (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. нагорілий — нагорі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. нагорілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до нагоріти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нагорілий — НАГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до нагорі́ти; // У знач. прикм. Нагорілий гніт блиснув, зашкварчав, сиза іскорка стрільнула вгору і згасла… (Мирний, IV, 1955, 298).  Словник української мови в 11 томах