нагорілий
НАГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до нагорі́ти;
// У знач. прикм.
Нагорілий гніт блиснув, зашкварчав, сиза іскорка стрільнула вгору і згасла… (Мирний, IV, 1955, 298).
Словник української мови (СУМ-11)НАГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до нагорі́ти;
// У знач. прикм.
Нагорілий гніт блиснув, зашкварчав, сиза іскорка стрільнула вгору і згасла… (Мирний, IV, 1955, 298).
Словник української мови (СУМ-11)