нагорі

НАГОРІ́, присл.

1. У верхній або на верхній частині чого-небудь.

Чижики звили собі гніздо на найвищій гілці найвищої ялини в лісі зовсім не тому, що вони були такі горді і хотіли жити найвище від усіх.. Просто їм здавалося, що там, нагорі, їм буде і безпечніше, і веселіше (Ів., Ліс. казки, 1954, 14);

// На верхньому поверсі будинку.

Ми зупинилися в недорогому, але чепурненькому готелі. Михайло із Ляським у дешевенькому номері нагорі, а ми з дружиною — в розкішній кімнаті внизу (Досв., Вибр., 1959, 105);

// На поверхні, зверху чого-небудь.

Там, нагорі, вже напевне почалася робота, там напевне вживають усіх заходів, щоб врятувати шахту і людей, які лишилися під землею (Донч., Шахта.., 1949, 148).

2. перен., розм. В організації, що стоїть вище в адміністративному відношенні.

— Знаєте, чиїм ад’ютантом Білограй був у війну? Знаєте! Отож. Генерала армії. От що за рука в нього там, нагорі (Мушк., Чорний хліб, 1960, 166).

Значення в інших словниках

1. нагорі — нагорі́ прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. нагорі — НАГОРІ – НА ГОРІ Нагорі, присл. У верхній або на верхній частині чогось; розм. – в організації, що стоїть вище в адміністративному відношенні. Черниш стояв нагорі у палаті сенаторів (О.  Літературне слововживання
3. нагорі — пр., вгорі, на поверхні, зверху, д. наверха, зап. наверху; на вищому поверсі.  Словник синонімів Караванського
4. нагорі — див. угорі  Словник синонімів Вусика
5. нагорі — [нагоур’і] присл.  Орфоепічний словник української мови
6. нагорі — присл. 1》 У верхній або на верхній частині чого-небудь. || На верхньому поверсі будинку. || На поверхні, зверху чого-небудь. 2》 перен., розм. В організації, що стоїть вище за ієрархією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. нагорі — НАГОРІ́, присл. 1. У верхній або на верхній частині чого-небудь. Чижики звили собі гніздо на найвищій гілці найвищої ялини в лісі зовсім не тому, що вони були такі горді і хотіли жити найвище від усіх ..  Словник української мови у 20 томах
8. нагорі — ВГОРІ́ (УГОРІ́) (у верхній, горішній частині чогось), НАГОРІ́, ЗВЕ́РХУ, НАВЕРХУ́. Вона рвала його (комиш), ламала, крутила.., а він згинавсь, упирався, зчіплювався вгорі китицями (М.  Словник синонімів української мови