1. Словник української мови у 20 томах

нагорілий

НАГОРІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до нагорі́ти;

// у знач. прикм.

Нагорілий ґніт блиснув, зашкварчав, сиза іскорка стрільнула вгору і згасла... (Панас Мирний);

Гас у лампочці вигорів, і вона ледве блимала і чаділа нагорілим копотом (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагорілий — нагорі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. нагорілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до нагоріти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нагорілий — НАГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до нагорі́ти; // У знач. прикм. Нагорілий гніт блиснув, зашкварчав, сиза іскорка стрільнула вгору і згасла… (Мирний, IV, 1955, 298). Словник української мови в 11 томах