нагорілий
нагорі́лий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до нагоріти.
|| у знач. прикм.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нагорілий — нагорі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- нагорілий — НАГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до нагорі́ти; // у знач. прикм. Нагорілий ґніт блиснув, зашкварчав, сиза іскорка стрільнула вгору і згасла... (Панас Мирний); Гас у лампочці вигорів, і вона ледве блимала і чаділа нагорілим копотом (В. Винниченко). Словник української мови у 20 томах
- нагорілий — НАГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до нагорі́ти; // У знач. прикм. Нагорілий гніт блиснув, зашкварчав, сиза іскорка стрільнула вгору і згасла… (Мирний, IV, 1955, 298). Словник української мови в 11 томах