награбований
НАГРАБО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до награбува́ти.
В той час, коли тиф нещадно косив петлюрівців і січових стрільців, коли розкладався фронт, а міністри знімали з нього воїнів для евакуації за кордон награбованого ними майна, в Кам'янці-Подільському точилася запекла боротьба і йшов торг за владу (М. Стельмах);
// у знач. прикм.
Залізниці стояли, й окупанти не могли вивезти награбований хліб і промислову сировину з України (С. Скляренко);
Садиба тріщала від награбованого добра, а Йоньці ще мало (Григорій Тютюнник);
// у знач. ім. награбо́ване, ного, с. Те, що награбував хто-небудь.
Будь він проклятий віднині, кат, злодійськая рука! Он він полем на машині з награбованим тіка... (П. Тичина);
– Повернуться [Джмелі] вночі, заховають награбоване і почнуть пиячити (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)