награний
НА́ГРАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до награ́ти.
Та й очі сяяли тим звичним для царя, награним за довгі роки державним, височайшим блиском (О. Ільченко);
І планета виконує свій колобіг По давно уже награній схемі (Б. Олійник).
2. у знач. прикм. Удаваний, нещирий, напускний.
[Медвецький (з награною гостинністю):] А-а, Вікторе Аркадійовичу! Просимо!.. (О. Левада);
На суді він намагався триматися зухвало, самовпевнено. Але ця зухвалість була награна, за нею проглядали непевність і глибоко прихований страх (П. Дорошко);
// Несправжній, штучний.
На закінчення навчання – випускний іспит: конкретна награна ситуація нападу на представника зарубіжної фірми на вулиці, в трамваї, в автомобілі (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)