нагулюватися
НАГУ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАГУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док.
1. Багато, досхочу гуляти (у 1–5 знач.).
Гуляють молоді допризовники, пиячать, з піснями ходять по вулицях і вдень і ввечері – нагулюються (А. Шиян);
Місяченьку! Наш голубоньку!.. Світи довше в чистім полі, Щоб нагулятись доволі (Т. Шевченко);
– Зайдеш до мене після, як нагуляєшся з дівчатами (Іван Ле);
В чого тільки за день не нагуляються вони: і в високого дуба, і в квача (П. Колесник).
2. тільки недок. Збільшувати свою вагу, ставати гладким, вгодованим (про тварин, птахів, риб).
– Восени старий Підіпригора возами вивозить на торг карасі і коропи. Коропи в нього на півпуда нагулюються (М. Стельмах);
Тварини на пасовищі краще вживають траву і добре нагулюються навіть без підгодівлі зерновими кормами (з наук.-попул. літ.).
3. тільки недок. Пас. до нагу́лювати 2.
Словник української мови (СУМ-20)