нагуляний
НАГУ́ЛЯНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до нагуля́ти.
Хор свіжих, нагуляних за літо голосів співає бадьоро, шумко (С. Васильченко);
Куди ж було нести їм силу, за зиму нагуляну, молоду? (А. Головко);
Кажуть, нібито вона дівоцька дитина, нагуляна матір'ю з лісниками... (О. Гончар);
// у знач. прикм. Вгодований, гладкий (про тварин).
А плов Гусейна – аж липне до рук – Нагуляний, жирний гірський баранчук [баранчик] (І. Муратов);
Принаджували родючі поля мальовничої Сіверщини, повні дикої птиці, нагуляної звірини, ягід та грибів ліси (П. Дорошко).
Словник української мови (СУМ-20)