нагуляний

НАГУ́ЛЯНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до нагуля́ти.

Хор свіжих, нагуляних за літо голосів співає бадьоро, шумко (С. Васильченко);

Куди ж було нести їм силу, за зиму нагуляну, молоду? (А. Головко);

Кажуть, нібито вона дівоцька дитина, нагуляна матір'ю з лісниками... (О. Гончар);

// у знач. прикм. Вгодований, гладкий (про тварин).

А плов Гусейна – аж липне до рук – Нагуляний, жирний гірський баранчук [баранчик] (І. Муратов);

Принаджували родючі поля мальовничої Сіверщини, повні дикої птиці, нагуляної звірини, ягід та грибів ліси (П. Дорошко).