нагуляний
НАГУ́ЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагуля́ти.
Хор свіжих, нагуляних за літо голосів співає бадьоро, шумко (Вас., II, 1959, 106);
Куди ж було нести їм силу, за зиму нагуляну, молоду? (Головко, II, 1957, 96);
Кажуть, нібито вона дівоцька дитина, нагуляна матір’ю з лісниками… (Гончар, Таврія, 1952, 28).
Словник української мови (СУМ-11)