нагірний
НАГІ́РНИЙ, а, е.
1. Розташований на горі, в горах.
На нагірній рівнині навкруги могили зеленіє молодий садок (М. Коцюбинський);
Нагірним шляхом, рушило кілька возів з човнами та іншим збіжжям (Іван Ле);
Пісня бриніла і в обвіяному вітрами нагірному старому місті (Ю. Смолич);
Трохи на одшибі від великого нагірного села стоїть хата (Григір Тютюнник);
Тим домініканам належала вся нагірна місцевість Старокиївської гори, на якій був розведений сад (В. Нестайко);
// Який росте, водиться в горах.
Найперше поглянь на тварини. Знайдеш одразу ти рід хижаків лісових та нагірних (М. Зеров);
Чиясь рука нагірні квіти Поклала в узголів'я їм [партизанам] (М. Рильський).
2. Гористий, високий (про берег ріки, озера і т. ін.).
Уже не раз, хоч долі був покірний, я навертав на схили ці нагірні (В. Стус);
Чималу площу нагірної частини заповідника займають яри (з наук.-попул. літ.).
3. Розміщений вище чого-небудь.
Це не зовсім поганий закуток в нагірній частині нашого, як говорить Іван Іванович, .. – нашого “від голови до п'ят революційного города” (М. Хвильовий);
Канави, які переймають воду в місцях, розташованих вище від будівельного майданчика або споруди, називаються нагірними (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)