надарувати

НАДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, чого, розм.

1. Подарувати кому-небудь щось або чогось багато, у великій кількості.

– От двісті рублів, що пані мені надарувала (Г. Квітка-Основ'яненко);

Коло свекрухи Галя, як коло рідної матері, ходить .. Нашила їй очіпків, платків надарувала (Панас Мирний);

У мене на руках неоціненні скарби – “Кобзар” Тараса Григоровича Шевченка і твори Миколи Васильовича Гоголя. Надарувала хороша, незабутня Ніна Андріївна (О. Ковінька);

// кого. Віддячити подарунком за послугу.

– За те, що ви вчинили мені послугу, я вас надарую (І. Нечуй-Левицький).

2. перен. Наділити кого-небудь певними якостями, властивостями і т. ін.

Чимало смішних рис надарував Карпенко-Карий своєму Мартинові Борулі (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. надарувати — надарува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. надарувати — -ую, -уєш, док., перех., розм. 1》 Подарувати кому-небудь щось; подарувати багато, у великій кількості. || Віддячити подарунком за послугу. 2》 перен. Наділити кого-небудь певними якостями, властивостями і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надарувати — НАДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. 1. Подарувати кому-небудь щось; подарувати багато, у великій кількості. — А покажи мені, доню, ті дарунки, що тобі надарував.. москаль (Стеф.  Словник української мови в 11 томах