надбитий

НАДБИ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до надби́ти.

Чадить світло, скло заяложене, зверху надбите, а все-таки видно Петрові (А. Тесленко);

// у знач. прикм.

У краєчок надбитої шибки тоскно й протяжно завивав холодний вітер (В. Кучер);

Цегельня дала першу продукцію. Василь Іванович взяв до рук цеглину, – ще гарячу, трохи нерівну, шершаву, один ріжок надбитий, тріщинка вздовж (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. надбитий — надби́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. надбитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до надбити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надбитий — НАДБИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надби́ти. Сторож Юхим із якимось сусідом.. сидять за столом, читають до кухонної гаснички із завжди надбитим склом (Вас., І, 1959, 360); // У знач. прикм. У краєчок надбитої шибки тоскно й протяжно завивав холодний вітер (Кучер, Трудна любов, 1960, 462).  Словник української мови в 11 томах