надбитий

НАДБИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надби́ти.

Сторож Юхим із якимось сусідом.. сидять за столом, читають до кухонної гаснички із завжди надбитим склом (Вас., І, 1959, 360);

// У знач. прикм.

У краєчок надбитої шибки тоскно й протяжно завивав холодний вітер (Кучер, Трудна любов, 1960, 462).

Значення в інших словниках

1. надбитий — надби́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. надбитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до надбити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надбитий — НАДБИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до надби́ти. Чадить світло, скло заяложене, зверху надбите, а все-таки видно Петрові (А. Тесленко); // у знач. прикм. У краєчок надбитої шибки тоскно й протяжно завивав холодний вітер (В. Кучер); Цегельня дала першу продукцію.  Словник української мови у 20 томах