надбитий

надби́тий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до надбити.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. надбитий — надби́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. надбитий — НАДБИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до надби́ти. Чадить світло, скло заяложене, зверху надбите, а все-таки видно Петрові (А. Тесленко); // у знач. прикм. У краєчок надбитої шибки тоскно й протяжно завивав холодний вітер (В. Кучер); Цегельня дала першу продукцію.  Словник української мови у 20 томах
3. надбитий — НАДБИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надби́ти. Сторож Юхим із якимось сусідом.. сидять за столом, читають до кухонної гаснички із завжди надбитим склом (Вас., І, 1959, 360); // У знач. прикм. У краєчок надбитої шибки тоскно й протяжно завивав холодний вітер (Кучер, Трудна любов, 1960, 462).  Словник української мови в 11 томах