надвисати

НАДВИСА́ТИ, а́є, недок., НАДВИ́СНУТИ, не, док., розм.

Спускаючись низько, простягатися над ким-, чим-небудь.

Сумно, сумно кругом нього [Івася] Хмара надвисає, І у хмарі ясне сонце Гасне, погасає (С. Руданський);

Ой надвисли сині хмари, надвисли, надвисли, Полюбив я дівчиноньку, не сходить ми [мені] з мислі (з народної пісні).

Значення в інших словниках

1. надвисати — надвиса́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. надвисати — -ає, недок., надвиснути, -не, док., розм. Спускаючись низько, простягатися над ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надвисати — НАВИСА́ТИ (розміщатися низько над чим-небудь), ЗВИСА́ТИ, ПОВИСА́ТИ, ВИ́СІ́ТИ, ВИ́СНУТИ, НАДВИСА́ТИ розм. — Док.: нави́снути, зви́снути, пови́снути, надви́снути.  Словник синонімів української мови
4. надвисати — НАДВИСА́ТИ, а́є, недок., НАДВИ́СНУТИ, не, док., розм. Спускаючись низько, простягатися над ким-, чим-небудь. Сумно, сумно кругом нього [Івася] Хмара надвисає, І у хмарі ясне сонце Гасне, погасає (Рудац., Тв., 1956, 85).  Словник української мови в 11 томах