надвозити
НАДВОЗИ́ТИ, вожу́, везе́ш; мин. ч. надві́з, надвезла́, ло́; док., що, розм.
Привезти, звезти частину чого-небудь.
Уже надвозили трохи жита з лану (Сл. Б. Грінченка).
НАДВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., НАДВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. надві́з, надвезла́, ло́; док., що, розм.
Доставляти, підвозити що-небудь кудись до якогось місця.
Жолкєвський видав наказ, яким забороняв під страхом смерті надвозити або продавати запорозькому війську будь-яку живність чи харч (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)