надвозити
НАДВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., НАДВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. надві́з, надвезла́, ло́; док., перех., розм. Доставляти, підвозити до якого-небудь місця.
Жолкевський видав наказ, яким забороняв під страхом смерті надвозити або продавати запорозькому війську будь-яку живність чи харч (Тулуб, Людолови, І, 1957, 407).
НАДВО́ЗИТИ, вожу́, везе́ш; мин. ч. надві́з, надвезла́, ло́; док., перех., розм. Привезти, звезти частину чого-небудь.
Уже надвозили трохи жита з лану (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)