надворі
НАДВО́РІ, присл. Поза приміщенням, на повітрі.
— Авжеж! оце встану вам відчиняти!..Досиділи до ночі, то про мене ночуйте й надворі (Н.-Лев., II, 1956, 327);
— Та тепер надворі краще, — мовила вчителька і сіла на призьбі (Головко, II, 1957, 248);
// У природі.
Уже й літо минулося. Зима вже надворі (Шевч., II, 1953, 97).
[Бі́лий] день надво́рі; Надво́рі вже день див. день.
Словник української мови (СУМ-11)