надвір'я

НАДВІ́Р'Я, я, с.

Обгороджена ділянка землі біля будинку; подвір'я.

А у будень, то він тобі Не посидить в хаті, Все нишпорить по надвір'ю (Т. Шевченко);

Вантажні машини та підводи одна по одній вирушають з надвір'я (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. надвір'я — надві́р'я іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. надвір'я — див. оселя  Словник синонімів Вусика
3. надвір'я — -я, с. Обгороджена ділянка землі біля будинку; подвір'я.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. надвір'я — ДВІР (обнесена огорожею або оточена будівлями ділянка землі коло будинку), ПОДВІ́Р'Я, ДВО́РИЩЕ, НАДВІ́Р'Я, ОБІ́ЙСТЯ діал., ПОДВІ́Р діал. Вони обоє йшли поруч і зайшли в далекий закуток садка, що тягся поза двором палацу.  Словник синонімів української мови
5. надвір'я — Надвір'я, -р'я с. Надворье. Діти бігали по надвір'ю. ЗОЮР. II. 28. Пусти, Юрасю, із застілля, да погляжу я по надвір'ю. Мет. 175.  Словник української мови Грінченка