надвір

НАДВІ́Р, присл.

У напрямку назовні.

Я стояв край вікна та дивився надвір (П. Грабовський);

Василько прожогом розчинив двері надвір (О. Донченко);

// За межі приміщення; на подвір'я, на вулицю.

Раз, після Великодня, чудового весняного ранку, вся Паляникова сім'я висипала з хати надвір (І. Нечуй-Левицький);

Бійці поснули не відразу. Виходили курити надвір, скрипіли дверима (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. надвір — надві́р прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. надвір — НАДВІР – НА ДВІР Надвір, присл. За межі чогось (переважно приміщення); на подвір’я, на вулицю. Вона пішла темним довгим коридором, одчинила двері надвір і спинилась (І.Нечуй-Левицький); Оксен гримнув дверима, вискочив надвір (Григорій Тютюнник).  Літературне слововживання
3. надвір — пр., на подвір'я, на вулицю, назовні, з приміщення <�хати>.  Словник синонімів Караванського
4. надвір — присл. За межі чого-небудь, у напрямку назовні. || За межі приміщення; на подвір'я, на вулицю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. надвір — НАДВІ́Р, присл. За межі чого-небудь, у напрямку назовні. Я стояв край вікна та дивився надвір (Граб., І, 1959, 163); Двері їдальні раз у раз рипали, і люди заходили й виходили, випускаючи надвір пахучі клубки пари (Досв., Вибр.  Словник української мови в 11 томах