надвір

НАДВІР – НА ДВІР

Надвір, присл. За межі чогось (переважно приміщення); на подвір’я, на вулицю. Вона пішла темним довгим коридором, одчинила двері надвір і спинилась (І.Нечуй-Левицький); Оксен гримнув дверима, вискочив надвір (Григорій Тютюнник).

На двір, ім. з прийм. Не так слава, не так слава, Як той поговір, Що заїздив козак з Січі До вдови на двір (Т.Шевченко); Молодий Джеря перейшов невеличкий садок і поза хатою повернув на двір (І.Нечуй-Левицький); Волоські горіхи, акації та жерделі кидали на двір і на хату довгі чорні тіні (М.Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. надвір — надві́р прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. надвір — пр., на подвір'я, на вулицю, назовні, з приміщення <�хати>.  Словник синонімів Караванського
3. надвір — присл. За межі чого-небудь, у напрямку назовні. || За межі приміщення; на подвір'я, на вулицю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. надвір — НАДВІ́Р, присл. У напрямку назовні. Я стояв край вікна та дивився надвір (П. Грабовський); Василько прожогом розчинив двері надвір (О. Донченко); // За межі приміщення; на подвір'я, на вулицю.  Словник української мови у 20 томах
5. надвір — НАДВІ́Р, присл. За межі чого-небудь, у напрямку назовні. Я стояв край вікна та дивився надвір (Граб., І, 1959, 163); Двері їдальні раз у раз рипали, і люди заходили й виходили, випускаючи надвір пахучі клубки пари (Досв., Вибр.  Словник української мови в 11 томах