надвір
НАДВІР – НА ДВІР
Надвір, присл. За межі чогось (переважно приміщення); на подвір’я, на вулицю. Вона пішла темним довгим коридором, одчинила двері надвір і спинилась (І.Нечуй-Левицький); Оксен гримнув дверима, вискочив надвір (Григорій Тютюнник).
На двір, ім. з прийм. Не так слава, не так слава, Як той поговір, Що заїздив козак з Січі До вдови на двір (Т.Шевченко); Молодий Джеря перейшов невеличкий садок і поза хатою повернув на двір (І.Нечуй-Левицький); Волоські горіхи, акації та жерделі кидали на двір і на хату довгі чорні тіні (М.Коцюбинський).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надвір — надві́р прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- надвір — пр., на подвір'я, на вулицю, назовні, з приміщення <�хати>. Словник синонімів Караванського
- надвір — присл. За межі чого-небудь, у напрямку назовні. || За межі приміщення; на подвір'я, на вулицю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надвір — НАДВІ́Р, присл. У напрямку назовні. Я стояв край вікна та дивився надвір (П. Грабовський); Василько прожогом розчинив двері надвір (О. Донченко); // За межі приміщення; на подвір'я, на вулицю. Словник української мови у 20 томах
- надвір — НАДВІ́Р, присл. За межі чого-небудь, у напрямку назовні. Я стояв край вікна та дивився надвір (Граб., І, 1959, 163); Двері їдальні раз у раз рипали, і люди заходили й виходили, випускаючи надвір пахучі клубки пари (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах