надвір
НАДВІ́Р, присл. За межі чого-небудь, у напрямку назовні.
Я стояв край вікна та дивився надвір (Граб., І, 1959, 163);
Двері їдальні раз у раз рипали, і люди заходили й виходили, випускаючи надвір пахучі клубки пари (Досв., Вибр., 1959, 302);
// За межі приміщення; на подвір’я, на вулицю.
Раз, після великодня, чудового весняного ранку, вся Паляникова сім’я висипала з хати надвір (Н.-Лев., 11,1956, 28);
— Коли мені треба було вийти надвір, я брав мамині черевики (Багмут, Опов., 1959, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надвір — надві́р прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- надвір — НАДВІР – НА ДВІР Надвір, присл. За межі чогось (переважно приміщення); на подвір’я, на вулицю. Вона пішла темним довгим коридором, одчинила двері надвір і спинилась (І.Нечуй-Левицький); Оксен гримнув дверима, вискочив надвір (Григорій Тютюнник). Літературне слововживання
- надвір — пр., на подвір'я, на вулицю, назовні, з приміщення <�хати>. Словник синонімів Караванського
- надвір — присл. За межі чого-небудь, у напрямку назовні. || За межі приміщення; на подвір'я, на вулицю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надвір — НАДВІ́Р, присл. У напрямку назовні. Я стояв край вікна та дивився надвір (П. Грабовський); Василько прожогом розчинив двері надвір (О. Донченко); // За межі приміщення; на подвір'я, на вулицю. Словник української мови у 20 томах