надзвичай

НАДЗВИ́ЧАЙ, присл., діал.

Надзвичайно.

[Хуса:] Моя жона здоров'ям занепала і їздила до батька у Сарон, на купелі з квіток, бо їй ті ліки надзвичай помічні (Леся Українка);

Він [пан Войський] до мовчання мав надзвичай слух тонкий, Бо над усе любив веселі теревені... (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

Значення в інших словниках

1. надзвичай — див. дуже  Словник синонімів Вусика
2. надзвичай — присл., діал. Надзвичайно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надзвичай — НАДЗВИ́ЧАЙ, присл., діал. Надзвичайно. [Xуса:] Моя жона здоров’ям занепала і їздила до батька у Сарон, на купелі з квіток, бо їй ті ліки надзвичай помічні (Л. Укр., III, 1952, 172).  Словник української мови в 11 томах