надихати
НАДИ́ХАТИ див. нади́хувати¹.
НАДИХА́ТИ, а́ю, а́єш, НАДИ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТХНУ́ТИ, НАДИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого і без дод.
1. Викликати душевне піднесення, натхнення; надавати душевної сили.
Так, вони вже живуть, Книги ті, що віки не старіють!. Їх герої ведуть, Надихають, навчають і гріють (Л. Забашта);
Якима надихувала надія чинів, надія вислужитись, вийти в люди, дійти до панства (І. Нечуй-Левицький);
Нас натхнуло благо спільне; Геть змести поклали ми Бідування підневільне Та нерівність між людьми (П. Грабовський);
Ідуть брати твої на бій – не тисячі, а міліони... Ти надихнути їх зумій, створи пісень залізні тони! (П. Тичина);
// чим. Впливаючи на кого-небудь чимсь, викликати піднесений настрій або стан.
Тобі, хто у серцях дітей живе, Хто старість молодістю надихає, Подяка вічна за життя нове (М. Рильський);
Віра та знову пов'язувалась з Дмитром, який надихнув нас [військовополонених] новою надією (В. Козаченко);
Я знаю: нечестиве те кохання, .. його ж мені вона сама натхнула (А. Кримський).
2. на що. Спонукати когось до яких-небудь учинків, дій (перев. благородних, високих).
Всім у долі порядкувала дружина – Карпиха – це вона, влане, й надихала Карпа на гонитву за багатством (Ю. Яновський);
Творчість Т. Г. Шевченко – океан поезій. Його слово – проникливе, образне, мелодійне – завжди надихуватиме митців на створення опер, симфоній, кантат, пісень (з наук. літ.);
Якщо в музиці у яскравій художній формі втілені високі прагнення і почуття людей – вона знайде гарячий відгук в серцях наших сучасників, надихне їх на нові подвиги (з газ.).
3. що. Спричинювати появу чого-небудь у когось.
[Шевченко (до Мордовця):] Релігія, на його [Вагнера] думку, надихає велич людини (П. Тичина);
Я знаю: нечестиве те кохання, .. його ж мені вона сама натхнула (А. Кримський);
Хвалу тому складаю день при днині, хто в горі мужність надихнув людині (С. Воскрекасенко).
Словник української мови (СУМ-20)