надламаний
НАДЛА́МАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до надлама́ти.
Оглядаюсь [дід і Дмитро] плуг, борони, дерев'яний дряпак, що схожий на гусака. В нього надламана одна лапа, і Дмитро зразу ж береться виготувати нову (М. Стельмах);
// у знач. прикм.
На купинах стирчать буйні, надламані стебла ситнягу і татарського зілля (М. Стельмах).
2. у знач. прикм. Охриплий, із зміненим тембром.
Він лише міцно потис материну руку, проказавши надламаним голосом одне тільки слово: – Мамо... (Н. Рибак);
В сінях неждано надламаними голосами заспівали молоді півники (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)