надламаний
НАДЛА́МАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до надлама́ти.
На купинах стирчать буйні, надламані стебла ситнягу і татарського зілля (Стельмах, І, 1962, 218);
Царське самодержавство було надламане революцією 1905-го року (Ленін, 20, 1971, 134).
2. у знач. прикм. Охриплий, із зміненим тембром.
Він лише міцно потис материну руку, проказавши надламаним голосом одне тільки слово: — Мамо… (Рибак, Час.., 1960, 140).
Словник української мови (СУМ-11)